Зробити пожертву

Прохання про молитву


Віртуальна подорож

Апостол Петро

Св. Ап. Петро  (Martino_di_Bartolomeo)

Апостол Петро

Апостол Петро: життя першого єпископу Риму.

Апостол Петро, справжнє ім’я якого було Симон, яке інколи також подається як Симеон, був сином Йони. Симон народився у місті Витсаїда, що було на північному узбережжі Генезаретського озера. Братом Симона був апостол Андрій, а апостол Филип походив із його рідного міста.

Як відомо, Петро мешкав у Капернаумі Вигляд сучасного Капернауму із південно-східного напрямкуу будинку із своєю сім’єю, в якому також проживала його теща, про це ми дізнаємося із Євангелій Марка та Луки (Мр. 8:14; Лк. 4:38). Було це на початку публічної місії Христа близько 26-28 рр. згідно із свідченнями Климента Олександрійського Симон мав дітей та займався рибальством на Генезаретському озері і був власником риболовецького човна.

Як багато його сучасників, які проживали в тодішній Юдеї, Симон, як подібно і його брат Андрій, був захоплений покаянними проповідями Івана Христителя, які той виголошував у Витанії на східному березі р. Йордан.

Дельта р. Йордан у Галилейському моріПісля того як Андрій зустрів Ісуса, він приводить свого брата Симона до Спасителя. Христос звернувся до нього зі словами: «Ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь (Петро). Вже у цьому зверненні до Симона Христос змінює його ім’я, називаючи його Петром, і це вважається ознакою того, що від самого початку Ісус знав про особливу місію та призначення Петра.

Після першої зустрічі Петра із Христом, він супроводжував його у дорозі до Галилеї (на весілля у Кані), Юдеї та Єрусалиму, через Самарію назад до Галилеї. Там ще на короткий час Петро повернувся до свого рибальського промислу, але дуже швидко, отримавши заклик від Христа, Петро назавжди залишає свою справу і стає учнем Ісуса.Сучасна реконструкція рибальського човна І ст.

Вже невдовзі почала проявлятися особлива роль Петра у спасительній місії Христа. В подальшому позиція Петра серед інших апостолів, як і цілої спільноти послідовників Ісуса, стала основою для Царства Небесного тут на землі. Петро був особисто іменований Христом главою апостолів.

Відомості про ранню діяльність апостола Петра в Єрусалимі та в регіоні, що простягався на північ в напрямку до Сирії, походять головним чином із Діянь апостолів та послань апостола Павла.

Серед числа апостолів та решти послідовників Христа Петро одразу був визнаний головою першої християнської спільноти Єрусалиму. Він взяв на себе відповідальність у виборі кандидата до числа апостолів, який би замінив Юду, котрий зрадив Христа (Ді. 1:15-26).

Після зіслання Святого Духа на свято П’ятидесятниці Петро почав свою публічну діяльність, яка вже із самого початку дала великі плоди: багато юдеїв стали послідовниками Христа та членами християнської спільноти Єрусалиму (Ді. 2:14-41). Першим серед апостолів Петро здійснив прилюдне диво, оздоровивши кульгавого чоловіка біля Красивих воріт Соломонового храму(Ді. 3:1-4:4). Після чого мав довгу промову про Христа у храмі, наслідком якої стало ще більше число Христових учнів у Єрусалимі.

Однак не лише в околицях Єрусалиму Петро здійснював доручену йому Христом місію. Петро налагодив зв’язок із іншими християнськими спільнотами Палестини, в яких голосив Добру Новину, а також і в районах далі на північ від Єрусалиму.

Петро відвідав міста на морському узбережжі Лідду та Кесарію. Саме в Кесарії він хрестив першого християнина-неюдея сотника Корнилія та його весь дім (Ді. 9:31-10:48).

Першість Петра серед апостолів потверджує ап. Павло у посланні до Галатів.

Перебування Петра в Єрусалимі та в Палестині вже незабаром завершилось. Ірод Агрипа І почав у 42-44 рр. нове переслідування християн в Єрусалимі. Після страти Якова, сина Заведея, Петра також було ув’язнено, його планувалось стратити на Юдейську Пасху. Проте, як відомо, Петро у чудесний спосіб був звільнений з в’язниці та знаходився у будинку Марка, де на той час відбувалися зібрання християн. Та вже невдовзі він продовжив свою подальшу місію. З його подальшого життя та діяльності, існують лише певні згадки про окремішні епізоди.

Прийнято вважати, що Петро є засновником християнської спільноти в Антіохії. Петро відвідував Понт, Галатію, Кападокію, головним чином проповідуючи Слово Боже діаспорі (юдеям, що жили за межами своєї батьківщини).

Після цього місійного періоду свого життя Петро повернувся до Єрусалиму, де брав участь у першому Апостольському соборі, на якому також був присутній ап. Павло.

Хоч і всі відомості того періоду мають гіпотетичний характер не піддається сумніву, що останній період свого життя Петро провів у Римі, де й завершився його життєвий шлях мученицькою смертю, що є беззаперечним фактом.

Про місця перебування та смерті Петра у Римі дізнаємося із серії різноманітних свідчень кінця I – початку II століть, які походять із різних регіонів тодішньої Римської імперії. Серед найбільш знаних авторів того часу, які у своїх творах згадують про перебування Петра у Римі, найперше слід назвати Євангелиста Марка, Климента Олександрійського, Євсевія Кесарійського, Климента Римського, Ігнатія Антіохійського та Іринея Ліонського.

Проблема із визначення дати смерті Апостола, як і питання про його життя, у Римі зустрічає подібні труднощі. У своїх «Хроніках» Євсесвій Кесарійський вказує на 13 або 14 роки правління Нерона, як можливі роки страти Петра, а це 67-68 рр. Припущення про 67 рік також підтримує Єронім. Вони вважають, що Петро прибув до Риму в часи правління імператора Клавдія, згідно з Єронімом це було у 42 р. і відповідно із традицією, яка говорить про 25-и річний період єпископату Петра у Римі, виводить дату страти у 67 році. Іншу дату подає «Хронограф 354», який вказує на 30 р. приїзду Петра до Риму і 55 р. його страти.

Церковний календар

Карта доїзду показати