Зробити пожертву

Прохання про молитву


Віртуальна подорож

Пам’ятки та культурні цінності храму

І. Архітектурний вистрій чільного фасаду формують скульптурні твори  та елементи декору XVII та ХІХ ст.

Вікно першого ярусу із характерною орнаментикою.

1. Обрамування вікон нижнього ярусу. Оригінальний декор у стилі маньєризму, традиційного для Львова у другій половині XVII ст. Включає окуттєвий та рослинний орнамент, зоо- та антропоморфні мотиви. Особливим різномаїттям вирізняється оздоблення південного вікна: серед заокруглень волют та пелюстків квітів простежуються профіль блазня, агнець, папуга тощо.

Приклад розташування скульптур на верхньому ярусі фасаду храму

2. Скульптурне оздоблення верхнього ярусу чільного фасаду. Камінь-вапняк. XVII ст. Представлені фігури Матері Божої, Архангела Гавриїла, св. Войцеха, св. Станіслава Щепанівського. Верхні постаті модельовані динамічно, нижні – статичні. Значне вивітрювання матеріалу. Стан незадовільний. У тимпані вінцевого фронтону поміщений медальйон з рельєфним зображенням Агнця Нового Заповіту.

Скульптура нижнього ярусу фасаду храму

3. Скульптурне оздоблення нижнього ярусу чільного фасаду. 1894 р. Камінь-пісковик. Автор – Фелікс Павлінський. Виконано у матеріалі в каменярському закладі Леопольда Шімзера «Leopold Schimser». Зображені фігури отців єзуїтів: св. Франциска Ксаверія, св. Ігнатія Лойоли, блаженного Андрія Боболі та св. Станіслава Костки. Твори виконані в академічному стилі.

ІІ. Розписи інтер’єру. 1739-1743 роки. 1919 рік – оновлення (згідно з датою на центральній фресці). Автори – Франциск та Себастьян Екштайни, ченці-єзуїти з Брна на Моравії. Концепція розписів складається з трьох частин: стінопису склепінь головної та  бічних нав.

4. Стінопис головної нави включає сцени: «Святий Павло – апостол народів» (у пресвітерії); «Проповідь св. Петра»; «Ісус передає ключі апостолу Петрові»; «Св. Петро серед калік», а також «Апофеоз св. Ігнатія Лойоли» (центральна частина нави).

5. У стінописі бічних нав зображені сцени на біблійну тематику («Цариця Савська у возі з левом» у нартексі) та  композиції з історії Львова. В одній з найвідоміших композицій «Облога Львова турками у 1672 році»  зображено турецького воїна на тлі міської панорами, а разом з тим, поява у небі св. Ігнатія Лойоли та Станіслава Костки – рятівників міста. Сцени у північній наві збереглися у задовільному стані. Натомість у південній наві – значні втрати живопису, подекуди до 90 %. Зокрема, фактично знищена сцена апофеозу імператриці, з якої зберігся лише фрагмент з зображенням вежі костелу єзуїтів.

ІІІ. Вистрій інтер’єру.

6. Головний вівтар. Мармур, стюкко, дерево, різьба, золочення. 1744-1747. Автор скульптури –

Центральний вівтар храму
Центральний вівтар храму

Себастиян Фесінґер. В центрі – велике полотно «Розп’яття з пристоячими» (1839). Вівтар у формі монументальної едикули з зображенням «Всевидячого Ока» у фронтоні. Оздоблений чотирма колонами, між якими стоять фігури, виконані зі стюкко, чотирьох засновників та патронів ордену єзуїтів – св. Станіслава Костки. Св. Ігнатія Лойоли, св. Франциска Ксаверія та св. Алоїза Ґонзаґи.

Відомо, що в костелі на 1939 р. існувало вісім вівтарів, присвячених св. Франциску Ксаверію, св. Ігнатію Лойолі, св. Розалії, св. апостолам Петру і Павлу, св. Алоїзу Ґонзазі.

Скульптура Розп’яття Христа
Скульптура Розп’яття Христа

7. Скульптура Розп’яття Христа. XVII ст. (1616 р.) Приписується Яну Пфістеру. Високопрофесійна робота. Її вважають найдавнішою пам’яткою костелу. Твір розташований в одному з бічних вівтарів між центральною та північною навами.

8. Скульптурний образ Матері Божої у каплиці Св. Бенедикта. XVII ст. Стюкко. Рельєфна композиція на ритованому золоченому тлі з характерними ознаками стилю маньєризму, які проявляється в декоративному оздобленні рами, у трактуванні драперій та ликів. На стулках вівтарика – живописні зображення пророків Старого Заповіту.

9. Вівтар Св. Антонія, XVIII ст. Зображенням святого на повний зріст, на полотні, у профільованій рамі з накладним рокайлевим декором. На подіумах встановлені фігури ангелів. Стан задовільний.

10. Вівтар Матері Божої Розрадниці. Оновлений 1905 року. Автор реконструкції – Антон Попель.

Елементи храмового органу
Елементи храмового органу

11. Орган. XVIII – ХІХ ст. Дерево, різьба, золочення, поліхромія. Тридільний вівтар у стилі рококо зі скульптурним та орнаментальним оздобленням. Серед скульптур переважають ангели з музичними інструментами, виконані у XVIII та наприкінці ХІХ ст.

12. Надгробні епітафії зі скульптурним оздобленням. Частина епітафій перекрита стелажами з книгами. Доступу до деяких творів немає.

Приклад епітафії
Приклад епітафії

13. Епітафії Дідушицьких, Яблоновських, Вибрановських. XVII-XVIII ст. Надгробні пам’ятники з декоративним та скульптурним оздобленням. Мармур, стюкко.

14. Конфесіонали та лави. 1762-1764 рр. Автори: різьбар Йоган Бекерт, позолотник – майстер Пілавецький. Твори у стилі рококо, пишно оздоблені накладними декоративними елементами. Фраґменти лав навколо пресвітерія згромаджені перед головним вівтарем.

Проповідальниця

15. Проповідальниця. Поч. ХХ ст. Дерево, золочення, різьба, столярська робота. Виконана у стилі необароко.

16. Саркофаг архієпископа М. Ґ. Вижицького (†1757). Алебастр, різьба. Розташований у криптах храму.

17. Артефакти з археологічних розкопів у криптах костелу. Серед раритетів: – фраґмент китайської кераміки (правдоподібно, привезеної єзуїтськими місіонерами з Китаю у XVII ст.); – голова фігури з вежі храму. XVIII ст. Експоновані у пивницях храму.

Церковний календар

Карта доїзду показати